На  лівому  березі  річки  Трубіж  на  межі  Київської  та  Чернігівської  областей,  оточене  з  трьох  сторін  лісами,  розташоване  одне  з  найменших  і  найвіддаленіших  поселень  Броварського  району  -  мальовниче  село  Кулажинці.                 

      Давня і багата історія села Кулажинці.З книги В.Гузія „Золота очеретина” поселення було засноване в 980році князем Володимиром Великим, як укріплення на р.Трубіж і мало назву – Куловець, Киловець, Кийлів, Київ, Маленький Києвець. Назва більше всього є порівнянням із столицею України за подібність розташування укріплення на високому пагорбі біля підніжжя якого протікала річка Трубіж, оточене лісами, які росли на гористій місцевості. До цього часу збереглися назви „Котяча”, „Лиса”гори. В центрі села височила сільська церква, яка була побудована до 1784  року.

      Як згадка про ті далекі часи є давньоруська ладія, яка являється емблемою на гербі та прапорі села Кулажинці, а два кольори: синій символізує судохідну, на той час, річку Трубіж, червоний – мужність предків русів. До цього часу зберігся також за селом курган „Гостра Могила” – поховання скіфської доби, історична пам”ятка, що охороняється Законом.     У 1712 році сільце було пожалуване царем Петром І  молдавському бояринові Семену Афендику. Назва Кулажинці  започаткувалась від Івана Кулагіна, який вніс вагомий внесок в розбудову села і користувався авторитетом серед односельців. Основним зайняттям населення було землеробство. Спадкоємці Кулагіна брати Бінецькі  та зять Бінецькіх Пономаренко збудували в селі цегельний та винокурний заводи. Селяни мали невеликі наділи землі, а частина селян була прописана до заводів.

Серед селян спостерігалась нерівність, бідні невзмозі були оплатити податки і землі переходили до більш заможних.  До 1911 року в селі могли одержувати освіту лише діти заможних селян, що навчалися в будинку дяка Зікія Федота. В1911 році земство побудувало школу, яку могли відвідувати також діти незаможних селян. На фото, де зображено дитячий садок 1933року, на задньому плані сільська церква. Коли розпочалась боротьба з релігією церкву було розібрано й побудовано семирічну школу.В цих будівлях продовжувалось навчання до 1977 року, але через недостатню кількість дітей шкільного віку ці освітні установи було закрито, а учні навчаються по даний час в сусідньому селі Світильня.  Переважна більшість випускників  школи села Кулажинці ставали студентами вищих і середніх навчальних закладів та стали прикладом для підростаючого покоління: Кот Петро Олексійович (1933-2004рр.) - член Національного Союзу художників України, Заслужений художник України. Колекція картин зберігається в Україні, ближнього та далекого зарубіжжя ( США, Італія, Франція, Тайвань, Болгарія, Польща.); Ткаченко Ігор Михайлович (1947р.н.) - директор, академік Міжнародної Академії наук екології та безпеки життєдіяльності

( проживає в м.Іркуцьк); Семчук Віктор Васильович (1941р.н.) – працює в Верховному суді .На даний час в одній з будівель, що збудувалась земством, знаходиться сільська рада  та відділення зв”язку.